Публікаціі

Суд: між Гарантом та Фемідою

Восени 2008 року Президентом України було видано низку Указів, які стосувались функціонування та діяльності судової гілки влади в Україні. Деякі з цих Указів були одразу скасовані самим Президентом, у чинність інших втрутились органи суддівського самоврядування. Але лишився ще один Указ, яким Президент змінив мережу та кількісний склад суддів адміністративних судів України. Крапку у його конституційності зможе поставити лише Конституційний Суд, але, поки триває конституційне провадження, відповідний Указ Президента є чинним і його необхідно виконувати.

Все було б просто, якби все було по закону. Коли порушується закон - виникають проблеми. Якщо ж закон порушується при прийнятті нормативних актів, то проблеми виникають у осіб, які ці акти мають застосовувати на практиці. У ситуації, що склалася внаслідок ініціативи Президента, простим громадянам створені штучні перешкоди у реалізації своїх конституційних прав, що прямо протилежне меті прийняття відповідного Указу. Яким чином Гарант Конституції сам дотримується Основного Закону і до чого це призвело можна дізнатися проаналізувавши його «суддівські» Укази. 

Реакція Гаранта була миттєвою і цікавою за своїм механізмом. У той же день, Указом від 10 жовтня 2008 року N 921/2008 були внесені зміни до іншого Указу, яким, власне, цей суддя і призначався на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва. Причому зміни полягали у виключенні згадки про суддю з Указу про його призначення.  

Зауважимо, що відповідно до статті 126 Конституції незалежність і недоторканність суддів гарантуються Основним Законом та іншими законодавчими актами України. Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється. У рішенні Конституційного Суду від 01.12.2004 р. N 19-рп/2004 та у статті 11 Закону України «Про статус суддів», роз’яснюється, що незалежність суддів, крім іншого, забезпечується встановленим законом порядком їх обрання (призначення), зупинення їх повноважень та звільнення з посади. Можна довго аналізувати всі передбачені законом порядки звільнення та зупинення повноважень судді, але жоден з них не наближений до того, що зробив Президент. Були відсутні навіть оформлені відповідним чином підстави. Але кого це має цікавити?! 

Ретельний аналіз чинного законодавства, що стосується утворення та ліквідації судів, відкриває цілий ряд цікавих подробиць, які поки залишалися поза кадром. По-перше, дуже цікаво, що відповідно до Конституції України, Президент має право лише утворювати суди у визначеному законом порядку (п.23 ч.1 ст. 106 Конституції). Конституційний Суд неодноразово наголошував, що повноваження Президента України визначаються лише Конституцією України (рішення N 1-рп/2007 від 16.05.07, N 7-рп/2003 від 10.04.03 та N 9-рп/2004 від 7.04.04) і не може визначатися Законом. Проте, чинне правило статті 20 Закону України «Про судоустрій» надає Президенту невизначене в Конституції повноваження ліквідовувати суди. Норма Закону прямо суперечить Конституції, але до визнання її неконституційною Президент не бажає нехтувати можливістю скористатися нею. 

• зміна адміністративно-територіального устрою;
• передислокація військ або реорганізація Збройних Сил України;
• зміна визначеної цим Законом системи судів;
• інші підстави, передбачені законом.

По-третє, ліквідація та утворення судів загальної юрисдикції в Україні здійснюється за поданням Міністра юстиції, що погоджене або з Головою Верховного Суду України, або з головою відповідного вищого спеціалізованого суду. Проте, як зазначили Голова ВСУ Онопенко В.В та Голова ВАСУ Пасенюк О.М., жодних подань про утворення чи ліквідацію судів вони не погоджували.  

Незважаючи на вищенаведені обставини, Указ президента чинний і його необхідно виконувати. У зв’язку з тим, що Київський адміністративний суд ліквідований, а нові суди замість нього ще не почали свою діяльність, виникає питання – куди подавати позовні заяви, якщо відповідач знаходиться в м. Києві. Відповідь проста – до місцевих судів загальної юрисдикції на підставі п.5 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України про адміністративне судочинство. За цим правилом, все ті ж акти Президента мають розглядатися у Печерському районному суді м. Києва. 

Прорахувавши і цю обставину, Президент України 15 жовтня прийняв ще два Укази №932/2008 та №933/2008, якими, фактично, звільнив з посади Голову Печерського районного суду м. Києва Інну Отрош і повернув на цю посаду Володимира Колесниченка. Своїми діями Ющенко проігнорував Рішення Конституційного Суду України від 16 травня 2007 року № 1-рп/2007, яким визнано неконституційним положення частини п'ятої статті 20 Закону України "Про судоустрій України" щодо призначення та звільнення Президентом Голів та заступників Голів місцевих судів. 

Але судова гілка влади не бажала мовчки спостерігати за діями Президента України. 17 жовтня 2008 року рішенням Ради суддів України, у встановленому законом порядку, Інну Отрош призначено на посаду Голови Печерського районного суду міста Києва. Крім того, 21 жовтня 2008 року Президенту України спрямоване Звернення президії Ради суддів України, яким висловлювалось «занепокоєння з приводу загострення руйнівних процесів у сфері правосуддя, зумовлених черговою політичною кризою». Також судді просили Президента «вжити заходів до відновлення правопорядку в державі, порушеного, зокрема, і в результаті прийняття деяких указів Глави держави». Такими Указами Президія визначила всі проаналізовані вище акти Президента України. 

З точки зору простого громадянина, всі крапки над «і» вже розставлені. На час дослідження Конституційним Судом України останнього чинного Указу Президента за захистом своїх конституційних прав можна буде звернутися спочатку до місцевих судів, а після початку діяльності до відповідних нових адміністративних судів, яких в Києві буде вже два. Та залишаться ще одне «але». 

Dura lex sed lex – широковідомий латинський вислів, який означає «закон суровий, але на те він і закон». Спотворюючи свої Конституцій повноваження, Президент може дочекатися коли, наприклад, ЦВК ухвалить зміни до Постанови про встановлення результатів президентських виборів, змінивши одне прізвище на будь-яке інше. Або, відповідний орган РАЦСу, скасує реєстрацію новонародженого майбутнього Гаранта Конституції. Clavus clavo pellitur – клин клином вибиває, але мають бути розумні межі. 

Кім Веремійчук