Публікаціі

Суд: між Гарантом та Фемідою
Восени 2008 року Президентом України було видано низку Указів, які стосувались функціонування та діяльності судової гілки влади в Україні. Деякі з цих Указів були одразу скасовані самим Президентом, у чинність інших втрутились органи суддівського самоврядування. Але лишився ще один Указ, яким Президент змінив мережу та кількісний склад суддів адміністративних судів України. Крапку у його конституційності зможе поставити лише Конституційний Суд, але, поки триває конституційне провадження, відповідний Указ Президента є чинним і його необхідно виконувати.
Все було б просто, якби все було по закону. Коли порушується закон - виникають проблеми. Якщо ж закон порушується при прийнятті нормативних актів, то проблеми виникають у осіб, які ці акти мають застосовувати на практиці. У ситуації, що склалася внаслідок ініціативи Президента, простим громадянам створені штучні перешкоди у реалізації своїх конституційних прав, що прямо протилежне меті прийняття відповідного Указу. Яким чином Гарант Конституції сам дотримується Основного Закону і до чого це призвело можна дізнатися проаналізувавши його «суддівські» Укази.
Усе почалося з відкриттям суддею Окружного адміністративного суду міста Києва провадження у справі про оскарження Указу Президента України №911/2008 Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України VI скликання та призначення позачергових виборів, та винесенням ухвали про зупинення дії відповідного Указу на час розгляду справи.
Реакція Гаранта була миттєвою і цікавою за своїм механізмом. У той же день, Указом від 10 жовтня 2008 року N 921/2008 були внесені зміни до іншого Указу, яким, власне, цей суддя і призначався на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва. Причому зміни полягали у виключенні згадки про суддю з Указу про його призначення.
Зауважимо, що відповідно до статті 126 Конституції незалежність і недоторканність суддів гарантуються Основним Законом та іншими законодавчими актами України. Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється. У рішенні Конституційного Суду від 01.12.2004 р. N 19-рп/2004 та у статті 11 Закону України «Про статус суддів», роз’яснюється, що незалежність суддів, крім іншого, забезпечується встановленим законом порядком їх обрання (призначення), зупинення їх повноважень та звільнення з посади. Можна довго аналізувати всі передбачені законом порядки звільнення та зупинення повноважень судді, але жоден з них не наближений до того, що зробив Президент. Були відсутні навіть оформлені відповідним чином підстави. Але кого це має цікавити?!
Наступним кроком у відповідь на «посягання судової гілки влади на недоторканого Гаранта», було винесення Указу від 13 жовтня N 922/2008, яким Президент ліквідував окружний адміністративний суд міста Києва, утворив замість нього Центральний та Лівобережний окружні адміністративні суди міста Києва, визначив їх кількісний склад та розмежував територіальну юрисдикцію. Зазначений Указ проіснував три дні і вже 16 жовтня був скасований Указом N 940/2008. Натомість, у той же день був прийнятий Указ Президента N 941/2008 від 16.10.08, яким, крім передбаченої скасованим Указом ліквідації та утворення окружних адміністративних судів у м. Києві, додатково утворювались Вінницький та Житомирський апеляційні адміністративні суди та встановлювався їх кількісний склад. Не зважаючи на те, що новий Указ, на відміну від попереднього, вже регулював деякі питання правонаступництва ліквідованого суду та фінансування новоутворених судів, багато питань залишалися відкритими.
Ретельний аналіз чинного законодавства, що стосується утворення та ліквідації судів, відкриває цілий ряд цікавих подробиць, які поки залишалися поза кадром. По-перше, дуже цікаво, що відповідно до Конституції України, Президент має право лише утворювати суди у визначеному законом порядку (п.23 ч.1 ст. 106 Конституції). Конституційний Суд неодноразово наголошував, що повноваження Президента України визначаються лише Конституцією України (рішення N 1-рп/2007 від 16.05.07, N 7-рп/2003 від 10.04.03 та N 9-рп/2004 від 7.04.04) і не може визначатися Законом. Проте, чинне правило статті 20 Закону України «Про судоустрій» надає Президенту невизначене в Конституції повноваження ліквідовувати суди. Норма Закону прямо суперечить Конституції, але до визнання її неконституційною Президент не бажає нехтувати можливістю скористатися нею.
По-друге, для ліквідації або утворення судів загальної юрисдикції, до яких відносяться і адміністративні суди, необхідне виникнення передбаченої законом підстави. Відповідно до ч. 3 статті 20 Закону України «Про судоустрій», такими підставами є: зміна адміністративно-територіального устрою;
передислокація військ або реорганізація Збройних Сил України;
зміна визначеної цим Законом системи судів;
інші підстави, передбачені законом.
Жодна з наведених підстав не мала місця, а тому і не могла обґрунтовувати ліквідацію та утворення адміністративних судів.
По-третє, ліквідація та утворення судів загальної юрисдикції в Україні здійснюється за поданням Міністра юстиції, що погоджене або з Головою Верховного Суду України, або з головою відповідного вищого спеціалізованого суду. Проте, як зазначили Голова ВСУ Онопенко В.В та Голова ВАСУ Пасенюк О.М., жодних подань про утворення чи ліквідацію судів вони не погоджували.
По-четверте, внесене Міністром юстиції подання Президенту містило пропозиції щодо кількісного складу новоутворених судів. Ці пропозиції були прийняті Гарантом всупереч вимогам ч.4 ст. 20 Закону України «Про судоустрій». Зазначена норма встановлює, що кількість суддів у судах визначається за поданням Голови Державної судової адміністрації України, погодженим із Головою ВСУ чи головою відповідного вищого спеціалізованого суду.
Незважаючи на вищенаведені обставини, Указ президента чинний і його необхідно виконувати. У зв’язку з тим, що Київський адміністративний суд ліквідований, а нові суди замість нього ще не почали свою діяльність, виникає питання – куди подавати позовні заяви, якщо відповідач знаходиться в м. Києві. Відповідь проста – до місцевих судів загальної юрисдикції на підставі п.5 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України про адміністративне судочинство. За цим правилом, все ті ж акти Президента мають розглядатися у Печерському районному суді м. Києва.
Прорахувавши і цю обставину, Президент України 15 жовтня прийняв ще два Укази №932/2008 та №933/2008, якими, фактично, звільнив з посади Голову Печерського районного суду м. Києва Інну Отрош і повернув на цю посаду Володимира Колесниченка. Своїми діями Ющенко проігнорував Рішення Конституційного Суду України від 16 травня 2007 року № 1-рп/2007, яким визнано неконституційним положення частини п'ятої статті 20 Закону України "Про судоустрій України" щодо призначення та звільнення Президентом Голів та заступників Голів місцевих судів.
Але судова гілка влади не бажала мовчки спостерігати за діями Президента України. 17 жовтня 2008 року рішенням Ради суддів України, у встановленому законом порядку, Інну Отрош призначено на посаду Голови Печерського районного суду міста Києва. Крім того, 21 жовтня 2008 року Президенту України спрямоване Звернення президії Ради суддів України, яким висловлювалось «занепокоєння з приводу загострення руйнівних процесів у сфері правосуддя, зумовлених черговою політичною кризою». Також судді просили Президента «вжити заходів до відновлення правопорядку в державі, порушеного, зокрема, і в результаті прийняття деяких указів Глави держави». Такими Указами Президія визначила всі проаналізовані вище акти Президента України.
З точки зору простого громадянина, всі крапки над «і» вже розставлені. На час дослідження Конституційним Судом України останнього чинного Указу Президента за захистом своїх конституційних прав можна буде звернутися спочатку до місцевих судів, а після початку діяльності до відповідних нових адміністративних судів, яких в Києві буде вже два. Та залишаться ще одне «але».
Кодекс адміністративного судочинства України передбачає діяльність у місті Києві лише одного окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ. Так, наприклад, в такому суді мають розглядатися справи за скаргами на рішення дії чи бездіяльність Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб'єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України; адміністративні справи, відповідачем у яких є закордонне дипломатичне чи консульське представництво України, їхня посадова чи службова особа; а також адміністративні справи про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, про заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії (стаття 19 КасУ). Аналогічні положення про існування у місті Києві одного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, встановлюються частиною третьою статті 20, частиною третьою статті 172, частиною третьою статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України. Тепер щоб забезпечити можливість належного судового захисту, треба «підганяти» Кодекс під Указ Президента. Але, на даний момент, жодних законопроектних пропозицій у Верховній Раді не зареєстровано. Dura lex sed lex – широковідомий латинський вислів, який означає «закон суровий, але на те він і закон». Спотворюючи свої Конституцій повноваження, Президент може дочекатися коли, наприклад, ЦВК ухвалить зміни до Постанови про встановлення результатів президентських виборів, змінивши одне прізвище на будь-яке інше. Або, відповідний орган РАЦСу, скасує реєстрацію новонародженого майбутнього Гаранта Конституції. Clavus clavo pellitur – клин клином вибиває, але мають бути розумні межі.
Кім Веремійчук
Автору. Попри справедливу критику на адресу Президента щодо згадуваних у Вашій статті указів, ця стаття містить ряд неточностей, якщо так можна їх назвати. По-перше щодо права Ради суддів своїм рішенням призначати голів судів. У статті зазначено, що на підставі закону, проте посилання на конкретну статтю конкретного Закону не зроблено. На даний час дія Указу 941/2008 зупинена ухвалою Київського окружного адміністративного суду (юрисдикція на область). До речі, Київського адміністративного суду не існує (див. абз. 12 Вашої статті). Оцінка щодо права Президента створювати суди здійснена однобоко (тенденційно). Також див. Проект Закону про внесення змін до КАС України, внесеного Президентом. З повагою ...